БУКОВИНСЬКА ВИШИВАНКА

Буковинська вишиванка Н — 040

Жіноча сорочка для вишивки бісером, нитками або в змішаній техніці з нанесеною повноколірною схемою на тканині. Заготовка складається з дв ох полотен 75*75 см на передню частину і на спинку (без вишивки) та двох полотен 75*65 см на рукави . В комплект входить інструкція в якій вказано кольори бісеру і його кількість, рекомендовані номери ниток DMC. Дану заготовку ви можете скроїти за своїми розмірами та фасоном.

При бажанні комплектуємо чеським бісером з 15% запасом, а також ниткою для бісеру та голкою.

Буковинська вишиванка Н — 048

Жіноча сорочка для вишивки бісером, нитками або в змішаній техніці з нанесеною повноколірною схемою на тканині. Заготовка складається з дв ох полотен 75*75 см на передню частину і на спинку (без вишивки) та двох полотен 75*65 см на рукави . В комплект входить інструкція в якій вказано кольори бісеру і його кількість, рекомендовані номери ниток DMC. Дану заготовку ви можете скроїти за своїми розмірами та фасоном.

При бажанні комплектуємо чеським бісером з 15% запасом, а також ниткою для бісеру та голкою.

День вишиванки. Чому "косоворотка" Зеленського обурила мережі

Щоправда, інтернет-користувачі одразу ж розгледіли "зраду" — на знімку президент, мовляв, одягнений не в українську вишиванку, а в російську косоворотку — сорочку з косим коміром.

А в Офісі президента всю критику вже списали на політичних опонентів з попередньої влади.

ВВС News Україна поспілкувалась з дизайнерками та науковицями, які професійно займаються вишиванками, щоб отримати фахову оцінку вбрання президента.

"Країною помилилися"

"Вишита сорочка — наша гордість, наш символ і скарб, — написав пан Зеленський у своєму твіттері, прикріпивши до допису фото з дружиною. — Вона — наша сила й ідентичність. Вона — одне з сердець України, яке ніколи не перестане битися".

Та у відповідь президент одразу ж отримав велику кількість негативних коментарів про те, що він вдягнений не в український, а російський національний одяг.

"Вже навіть не дивуюся, що Президент України вітає українців з Днем вишиванки в російській косоворотці. Совок є совок", — написав ексміністр інфраструктури Володимир Омелян.

Деякі користувачі назвали сорочку зі зміщеним вбік коміром на українському президенті "приниженням українського народу".

"Образ не завершений. Де балалайка, ведмідь на мотузочці?" — прокоментував святкові фото користувач vvlad70.

Депутат від проросійської "Опозиційної платформи — За життя" Олег Волошин написав, що "навіть у них" ніхто "не додумався" вдягти в День вишиванки косоворотку.

Пост з'явився о 14.04, щоправда згодом він зник зі сторінки політика.

Знайшлися й ті, хто відмовився вважати вишиванкою вбрання Олени Зеленської, називаючи його просто "блузою з вишивкою".

Проте сама перша леді у своєму дописі в інстаграмі запевнила, що такий крій — частина регіональних традицій.

"На Дніпропетровщині, де народилися ми й де колись народилася моя баба Шура, традиційні чорно-червоні вишивки, а крій жіночої сорочки — особливий, з квадратним вирізом — каре. Це наша регіональна "вишиванкова" родзинка", — розповіла Олена Зеленська.

Попри хвилю критики, не всі коментарі були негативними — багатьом користувачам вбрання Володимира і Олени Зеленських цілком сподобалося.

"Дуже гарне фото. Дуже гарні вишиванки", — написала користувачка chernushevich22.

Що каже дизайнер вишиванок Зеленських?

За обома вбраннями, які наробили галасу в соцмережах, стоїть український дизайнер Артем Климчук — одяг створювався за спеціальним замовленням президента та першої леді.

Климчук переконує, що вишиванки розроблялися за зразками старовинних сорочок, які знайшли в музейних архівах Дніпропетровської області.

"Створюючи вишиванку для Володимира, за основу ми взяли національний костюм дніпропетровського регіону. Для східної України розріз на сорочці збоку був широко поширеним елементом. Він був дуже популярним у 19 столітті, але втратив свою актуальність після всього того, що з нашою країною зробив Радянський союз", — розповів Климчук виданню Vogue.

Для вбрання дружини президента, каже він, так само використовувалися традиційні орнаменти регіону і характерний виріз квадратної форми на сорочці.

ТСН відшукала найдорожчу вишиванку в Україні

"Ми трохи стилізували візерунки [. ] переосмислили дизайн і осучаснили вишиванку, хоча вона створена за мотивами історичних сорочок, які зберігаються в музеях".

Що кажуть фахівці?

"Такі сорочки косовороткового типу були більше поширені в Росії та Білорусі. Традиційно поширені в нас такі не були", — сказала BBC News Україна Олена Дідик, дизайнерка, яка спеціалізується на вишиванках.

Водночас етнологиня, кандидат історичних наук і старший науковий співробітник Інституту народознавства НАН України Оксана Косміна розповіла, що насправді зміщений вбік комірець — не завжди є ознакою саме російської косоворотки.

"Щодо зміщеної вбік застібки і того, що це обов'язково російська косоворотка — ні, не обов'язково. Такий крій був так само характерним і для традиційних українських сорочок. До речі, як чоловічих, так і жіночих. Тобто в самому крої немає нічого такого, про що можна було б говорити, що це щось не наше і обов'язково російське", — каже пані Косміна в розмові з BBC News Україна.

Проте у випадку із вбранням Володимира Зеленського, каже вона, є інший підвох — адже в українських традиціях навіть при зміщеному вбік розрізі сорочки вишивка все одно розташовувалася по центру.

"У цьому випадку вишивкою збоку підкреслили ось цей крій, і такий прийом справді був більш характерним для російських традиційних сорочок. Тому дійсно, це колосальний ляп в роботі команди президента, такий варіант дійсно більше сприймається як російська косоворотка", — пояснює Косміна.

Вбрання першої леді, за її словами, виглядає цілком "по-нашому", щоправда, з деякими обмовками.

"Такий кареподібний крій був характерний для українських сорочок у багатьох регіонах. Тобто ніякої крамоли тут немає. Але традиційно він був трохи іншим: в цьому випадку декольте занадто глибоке і не зовсім правильно розташований декор. Якби трохи змінити пропорції і орнамент, то це цілком могла б бути традиційна гуцульська, буковинська, поліська сорочка. На початку 20 століття такий тип крою був популярним в багатьох регіонах".

Борщівська вишиванка: Відроджені традиції рідного краю | Невигадані історії | 16.09.2018

БУКОВИНСЬКА ВИШИВАНКА

Виши́ванка, або вишива́нка — теперішня назва традиційної української виши́ваної (ви́шитої) чоловічої та жіночої сорочки, а також її сучасних зразків, які в українській культурі починаючи з 20 століття носяться окремо, разом з європейським костюмом, як святковий, патріотичний та культовий одяг. Вишиванка є єдиним елементом українського строю, що питомо перейшов до міської української культури, і послугував натхненням для багатьох новітніх одежин, як то футболки, сукні, блузки, краватки,купальники тощо, [1] що оздоблені вишиванковими візерунками, теж набувають деякі з чи й усі три вищезгадані значення.

Багато варіацій дизайну вишиванки було створено у XIX сторіччі. Зазвичай їх виготовляли із саморобного полотна, яке ткалося на верстаті. Місцеві особливості зазвичай знаходили відображення в орнаменті сорочки. Традиційно носиться заправленою в штані.

Історія

Історія народної вишивки в Україні іде коренями в глибину століть. Дані археологічних розкопок і свідчення мандрівників і літописців підтверджують, що вишивання як вид мистецтва в Україні існує з незапам’ятних часів. Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VI ст., при дослідженнях показали ідентичність не тільки одягові, але і вишивці українського народного костюма XVIII–XIX ст. Арабський мандрівник X ст.у своїх розповідях про русів згадує, що вони носили вишитий одяг. На жаль, пам’ятники української вишивки збереглися тільки за останні кілька століть, але і цього досить, щоб з’ясувати, що елементи символіки орнаментів української вишивки збігаються з орнаментами, що прикрашали посуд давніх жителів території України періоду неоліту, трипільської культури.

Срібна нашивна бляшка зі скарбу VI-VII ст., знайденого біля с. Мартинівка в Пороссі

«Українка» . Микола Рачков (др. пол. XIX ст.

Подолянка. Василь Тропінін. 1825

«З лісу». Антоніна Маєвська 1893

Юліан Коссак. 1866

«Ксеня» Петро Стахевич

Чернігівська губернія. 1893

» Коломийка «. Листівка 1917

До революції

На межі 19 і 20 століть вишивана русько-українська чоловіча сорочка відривається від традиційного костюму, і починає носитися в поєднанні з європейським одягом. Провідну ролю в започаткуванні моди вдягання вишиванки під піджак часто надають Іванові Франкові, який «відрізнявся од загалу своїм костюмом — вишиваною сорочкою серед пишних комірців і краваток». [2] [3]

20 століття

Перший вибух моди на вишиті й народні сорочки у радянських республіках припав на 1920-ті і початок 1930-х, себто добу НЕПу таКоренізації, (в УСРР — Українізації). [4] В УСРР вишиванки, як урочисту одежину, вдягали і партійні керівники, і прості люди. Загалом, мода на народні сорочки в радянських республіках не обов’язково мала український характер, на території РСФРР популярність набули перш за все косоворітки, за мотивами сільської москальської чоловічої сорочки, часто без вишивки, навипуск, маючи розріз не посередині грудей, як в українських вишиванок, а отже й похилий комір. [5] [6] Мода на косоворітки як повсякденний одяг трималася в РРФСР аж до 2. Світової війни. [7]

У місяць смерті Сталіна, березні 1953 року, за рішенням зборів своїх членів артіль «8 Березня» (нині фабрика «Деснянка») входить до складу Української спілки художньо-промислових кооперативів. [8] «Укрхудожпромспілкою» задля масового виробництва на основі народньої вкраїнської чоловічої сорочки було розроблено три типи сорочок: «українка» (з відкладним коміром, одноколірною вишивкою чи в гармонійному сполученні двох-трьох відтінків одного кольору), «гуцулка» (з багатоколірним геометричним візерунком із перевагою червоного кольору) та «чумачка» (з вишитою пазухою та низеньким комірцем-стійкою). [9] [10]

Друге радянське піднесення популярности народніх сорочок, не таке потужне як перше, але вже саме на українські вишиванки, припало на другу половину 1950-х років і початок 1960-х. Зазвичий, це пов’язують з перебуванням на чолі Радянського Союзу Микити Хрущова (1953–1964), який полюбляв саме українські вишивані сорочки, та сам часто з’являвся на публіці одягнений у них, йому слідували і инші посадовці, вишиванка набула рис ділового одягу. [11] [12] [13]

Із відходом з посади Микити Хрущова збігся і занепад популярности носіння вишитих сорочок, що тривав аж до доби відродження Незалежности. [15] У період Радянського застою вишиванка стала рішуче десидентським та патріотично-українським одягом або ж просто елементом національного русько-вкраїнського сценічного вбрання.

Незалежна доба

З наближенням відродження Незалежности України вишиванка почала рішуче повертати свою загальнонарідність. Як чоловічі, так і жіночі варіяції на тему традиційних вишиванок нині поширені на мітингах, урочистих заходах, молодіжних заходах, посіли своє місце у весільній моді.

Найбільшої популярности серед посадовців та депутатів за роки Незалежности вишиванка здобула після Помаранчевої революції, [16] підбурюючі подібні тенденції і серед простих людей. [17]

Вишиванка стала дрескодом чи й безкоштовною перепусткою до певних молодіжних тусівок та дискотек, особливо присвячених державним святам. [18] [19]

Виставка рідкісної старовинної сорочки «Українська вишиванка — генетичний код нації»

Окремим явищем повстали вишиванкові ходи наприкінці 2000-х, коли, не прив’язуючись до існуючих свят, однієї вишиванки стало достатньо як причини організації масової зустрічі. Подібні святкові прогулянки з українськими піснями, музикою, патріотичними гаслами найбільшу поширеність набули серед молоді 17-20 років, і регулярно відбуваються в багатьох містах України.

Вишиванкою в переносному значенні називають також і вишиваний візерунок в українському стилі. 2022 року в Луганському відбулися 2 розваги «З вишиванкою в дорозі», коли луганці розмальовували пішохідну плитку в український візерунок. [20]

Как самостоятельно раскроить и вышить Вышиванку, Вышиванка своими руками , мастер-классы по вышивке

Групи орнаментів

У давнині основні мотиви вишивки відображали елементи символіки різних древніх культів. Протягом багатьох століть безпосередній конкретний зміст символів на вишивках губився, але традиції їхнього використання не зникли. За мотивами орнаменти вишивок поділяються на три групи:

  • геометричні (абстрактні)
  • рослинні
  • зооморфні (тварини).

Геометричні (абстрактні) орнаменти властиві всій слов’янській міфології. Вони дуже прості: кружечки, трикутники, ромби, зиґзаґи, лінії, хрести (прості й подвійні). Важко судити, який зміст вкладався в ці символи раніше. Сьогодні на їх основі в народній вишивці широко використовуються такі мотиви, як «баранячі роги», «кучері», «кудрявці», «гребінці» тощо.

В основі рослинного орнаменту лежить прагнення принести у вишивку красу природи. Навіть гранично умовні візерунки виникли в результаті спостереження реально існуючих у природі форм. В українській вишивці часто використовуються такі мотиви, як «виноград», «хміль», «дубові листи», «барвінок» тощо. Деякі з них несуть у собі відображення древніх символічних уявлень народу. Так, мотив «барвінку» є символом нев’янучого життя, візерунок «яблучне коло», розділений на чотири сектори, з вишиванням протилежних частин в одному кольорі — символом любові. У сучасній вишивці зустрічається і древній символ «дерево життя», зображуваний переважно стилізовано у формі листів і гілок.

У вишивках зооморфних (тварин) орнаментів зображуються: кінь, заєць, риба, жаби; із птахів — півень, сова, голуб, зозуля; з комах — муха, метелик, павук, летучі жуки. У багатьох випадках зооморфні орнаменти є своєрідний, властивий даній вишивальниці, зображеннями, у яких відбиває її індивідуальне бачення візерунка. У подібних орнаментах виступають у різноманітних, часто вигадливих сплетеннях (однак зі збереженням традиційних вимог до композиції) заячі і вовчі зуби, воляче око, луска коропа, баранячі роги й ін.

Техніки та географічні особливості

Вирішальний вплив на характер орнаментальних мотивів мають різноманітні вишивальні шви, так називані «техніки», яких в Україні відомо біля ста. Окремі вишивальні шви характерні для тих або інших етнографічних районів України, а деякі зустрічаються також у білоруській і російській вишивках.

Середня Наддніпрянщина

Вишивкам Київщини властивий рослинно-геометризований орнамент зі стилізованими гронами винограду, кольором хмелю чи восьмипелюстковими розетками, ромбами, квадратами. Основні кольори вишивок Київщини — білий, коралово-червоний, відтінений чорний. Основним матеріалом для вишивки на центральній Україні були червоні та сині кручені бавовняні нитки » заполоч » . Заполоч привозили через Крим зі сходу . Пізніше почали використовувати інші сині нитки, які швидко линяли і тому синій колір заполочі був замінений на поч. 20 ст. чорними нитками.

Чоловіча сорочка

Сорочки Київщини та західної Полтавщини були з низьким комірцем-стійкою та широкими прямими рукавами, інколи призбираними в манжет. Біля шиї сорочки мали дві петлі, в які просилявся чорний шовковий шнурок або червона шовкова стрічка, які називали застіжкою. Комірець завжди був вишитий: сірими нитками (переважно в старших) або червоною та синьою заполоччю. Пазуха та кінці рукавів, якщо вони були не призбирані, також вишивались. Чоловічі від жіночих узорів досить часто відрізнялись. Для комірця, рукавів, пазухи були окремі узори. На Київщині вишивання було розвиненіше.

Існували такі назви узорів на комірах: рожевий, човниками, настилування, човники з попинами, проскурочки, човники з крильцями, кривоніг, пупчики.

Побудова викрійки жіночої блузки

На пазухах були такі узори: ляхівка на 3, 4, 5, 7, 9 дирочок, ляхівка ціле коліща, ляхівка цілий збан, ляхівка хрестиками, ляхівка кругла нашиванка, ляхівка коса, ляхівка кругла і хрещата, ляхівка решіточки, прутик.

На рукавах була мережка з ляхівкою.

Старші люди мали сорочки вишиті або тільки на комірці або ще невеликими мережками на пазусі, на рукавах сірого кольору; заполоч в невеликій кількості була тільки на комірцях.

Іншого крою сорочки були з відкладними комірцями, мали багато складок біля шиї і не вишивались, або зрідка тільки комірець. Біля кисті рукав збирався на нитку і пришивався манжет — чехли. У західному Поділлі і на Поліссі сорочки носили поверх штанів. (За описом Павла Чубинського 1870 р.)

Жіноча сорочка

Жіночі сорочки Київщини та Полтавщини вишивались синіми та червоними бавовняними нитками. Узори вишивки на поликах називались: книші, ціле хрещате, кривоніг, простий кривоніг, половина кривоногу, цілий кривоніг, цимбали, половина цимбалів, цимбалики, метелики, човники з вирізуванням, човники з крильцями, хмелик рожовий, хмелик коло шнурочка, хмелик чорнобривцями, хмелик лапками, хмелик молоточками, павучки, чорнобривці, цілі огірки, повна рожа, головатий хміль, реберця, горли, ламані хрести, косиці, павичі, раки, цілі починки, дубові листки.

На комірцях: скраклі, огірки, хрестики, чорнобривці, рачки щиплені

На підтачці: чорнобривці, хмелик, паслин, реп’яшки (чоловічі сорочки мали ці узори на пазусі).

Старші жінки рідко прикрашали сорочки кольоровою заполочю,а мали дуже часто вирізування (сірими нитками) на рукавах. Пазухи і комірці не вишивалися.

На Поділлі сорочки були зашиті на рукавах суцільною широкою смугою, на Підляшші та Поліссі сорочки мали відкладний комірець та не мали вишивок ні на рукавах, ні на подолі. На Поділлі крім червоного і синього вишивали також ще й жовтим, голубим, зеленим та ін. кольорами. Шиття заполоччю називалось мережкою, шиття сірими нитками вирізуванням. Поділ сорочки вишивався сірими нитками широкою смугою і називався лиштвою. (За описом Павла Чубинського 1870 р.)

Техніка вишивання Харківської області має дуже багато спільного з формами вишивки, що установилися в центральних областях України, але їй властиві і зовсім своєрідні поліхромні орнаменти, створювані напівхрестиком або хрестиком. Ці орнаменти вишивають переважно грубою ниткою, внаслідок чого візерунки створюють враження рельєфних.

БУКОВИНСЬКА ВИШИВАНКА